
Маун-трава, котяча трава, котячий корінь, булдир’ян, овер’ян, мар’ян, мяун, земляний або котячий ладан, глухий серпи, гарячкова трава, очної корінь.
Опис
Валеріана являє собою трав’янисту багаторічну рослину (в культурі дворічник) з коротким вертикальним кореневищем, вкритим численними тонким мотузкоподібним корінням. Стебла прямостоячі, циліндричні, всередині порожні; листя супротивне, непарноперисторозсічене, квітки дрібні, білого або рожевого забарвлення.
Склад
Кореневища з коренями валеріани містять олію ефірну (0,5-2%), кислоту ізовалеріанову вільну, борнеол, ефіри борнеолу з кислотами (масляною, мурашиною, оцтовою та іншими), терпеноїди (камфен, лимонен, миртенол, пінен), алкалоїд актинідин, глікозид валерид, речовини дубильні, цукри, валепотріати.
Фармакологічна дія
Заспокійливо діють на центральну нервову систему, покращують діяльність серцево-судинної системи, знижують артеріальний тиск, проявляють спазмолітичну і слабку жовчогінну дію, посилюють секрецію залоз шлунково-кишкового тракту.
Регіони проростання лікарської рослини
Чернігівська область
Зміст
Загальна інформація
Заготівля сировини
Лікувальні властивості
Історична довідка
Дія і застосування кореневищ валеріани
Валеріани кореневища в косметології
ЗАГАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ
Рід Валеріана належить до родини Жимолостеві. Об’єднує більше двохсот видів, найвідоміший з яких — Валеріана лікарська.
Валеріана лікарська росте на вологих ґрунтах: берегах річок і озер, заливних, болотистих місцях, а також на узліссях і схилах гір. Ареал зростання — Європа, в Україні — Житомирська, Чернігівська область.
ЗАГОТІВЛЯ СИРОВИНИ
Лікарською сировиною є корінь валеріани. Заготівлю проводять у кінці літа і на початку осені (період із липня по жовтень), коли насіння облетіло, а стебла залишаються розпізнаваними і їх не можна сплутати з іншими рослинами, схожими на валеріану.
Для заготівлі коріння рослини викопують і очищують від землі, миють холодною водою. Потім його залишають в’ялитися на свіжому повітрі. Після цього коріння валеріани сушать під накриттям. При використанні сушарки температура не повинна перевищувати 35–40°С.
Готову сировину фасують у паперові пакети, щільні коробки або банки. Лікарські властивості зберігаються до 3-х років.
ЛІКУВАЛЬНІ ВЛАСТИВОСТІ
ІСТОРИЧНА ДОВІДКА
За однією з версій, рослина названа на честь Плінія Валеріана, який намагався її застосовувати для великої кількості захворювань. До нього валеріана цінувалася в Стародавній Греції тільки як парфумерний засіб. Після визначення лікувальної користі вона стала основним засобом проти істерії в Римі, Єгипті, Індії.
Клеопатра вважала надземну частину валеріани афродизіаком і розміщувала біля ложа.
У XVIII столітті італійські лікарі визнали користь валеріани для лікування істерії та епілепсії.
У тибетській медицині валеріани кореневища з коренями служать ліками при пневмонії, туберкульозі, неврастенії, кровохарканні. У Кореї це засіб від зубного болю, видалення пігментних плям і веснянок, зміцнення ясен. У Монголії — жарознижувальний та знеболювальний засіб.
ДІЯ І ЗАСТОСУВАННЯ КОРЕНЕВИЩ ВАЛЕРІАНИ
На сьогодні у лікувальній практиці є опис застосування валеріани лікарської кореневищ з коренями в якості засобу, що заспокоює, знімає збудливість кори головного мозку, зменшує вегето-судинні розлади.
Валеріана пригнічує орофарингеальне дихання, зменшує спазм гладенької мускулатури і збудження, викликане кофеїном. Поліпшує функційну рухливість кіркових процесів і коронарний кровообіг, має гальмівний вплив на середній і довгастий мозок, посилює дію аміназину і снодійного.
В Англії та Німеччині кореневища валеріани є офіційним снодійним засобом. Із цією ж метою її вживають 45,7% жителів США, що мають розлад сну.
Валеріана стимулює відділення жовчі та секреторну функцію залозистого апарату ШКТ; регулює роботу серця і судинної системи, активізує вазомоторні центри, надає десенсибілізувальну дію, стабілізує судинорозширювальні ефекти при стенокардії.
Валеріана ефективна для схуднення і застосовується в комплексній терапії ожиріння. Служить анорексигенним засобом. Знижує апетит, пригнічує відчуття голоду і заспокоює. Під час дієти п’ють склянку настою перед їжею або замінюють ним прийом їжі.
В офіційній медицині валеріани кореневища з коренями призначаються:
при неврозах, істерії, хронічних функціональних розладах ЦНС, психічних травмах, мігрені, клімактеричному синдромі, безсонні;
у разі порушення коронарного кровообігу, дисфункції першої та другої сигнальної системи, неврозу серця, серцебиття, екстрасистолії;
коли виявлено тиреотоксикоз, захворювання печінки або жовчних шляхів, порушення секреторної функції шлунково-кишкового тракту, невроз шлунка, кардіальний спазм, авітаміноз, нецукрове сечовиснаження.
Валеріана в народній медицині додатково застосовується при паралічі, ранах прямої кишки, інтоксикації. Її використовують зовнішньо для поліпшення зору (промивають очі), як антибактеріальний і протизапальний засіб при хворобах горла (полоскання), лікують червоний плаский лишай та епілепсію за допомогою ванн, миють голову від головного болю.
ВАЛЕРІАНИ КОРЕНЕВИЩА В КОСМЕТОЛОГІЇ
Валеріана допомагає позбутися підвищеної чутливості шкіри, висипів і почервонінь. Покращує колір обличчя, зменшує блідість.
Настій використовують від випадання волосся, лупи, для відновлення структури волосся, попередження ранньої сивини.
За матеріалами:
1. Мазнев Н. И. Золотая книга лекарственных растений / Н. И. Мазнев. — 15-е изд., доп. — М.: ООО «ИД РИПОЛ Классик», ООО Издательство «ДОМ. XXI век», 2008. — 621 с.
2. Мазнев Н. И. Травник / Н. И. Мазнев. — М.: ООО «Гамма Пресс 2000», 2001. — 512 с. с илл.
3. Товстуха Є. С. Фітотерапія / Є. С. Товстуха. — К.: Здоров’я, 1990. — 304 с., іл., 6,55 арк. іл.
4. Чухно Т. Большая энциклопедия лекарственных растений / Т. Чухно. — М.: Эксмо, 2007. — 1024 с.
5. Valeriana Officinalis: огляд традиціонального використання, фітохімії та фармакології. Дослідження станом на 2018 рік. Джерело: Researchgate.net
Інформація надана з ознайомчою метою і не повинна бути використана для самолікування

